Памʼять військовослужбовців і поетів, які встигли поділитися з нами заповітним і глибинним — свідченнями про братерство та сестринство, повагу та любов. Короткі повідомлення або довгі тексти, посмішки та жарти, чашка кави чи один батончик на кількох людей там, де ти дивишся смерті в обличчя, — це закарбовані для нас прояви найщирішої турботи.
Памʼять письменників, які «обирали бути разом з тими, хто на війні» (Вікторія Амеліна), які фіксували злочини й були провідниками істини, допомагали змальовувати реалістичний портрет ворога та доносити його всьому світові.
Виставка «Написане залишається» є внеском мистецтва каліграфії у те, щоб слово авторів, які могли б ще писати і писати, жило далі та ставало частиною нашої культурної самоідентифікації, спільної відповідальності й

